Мощун: історія села, окупація та відновлення

Мощун: що залишилось від села на Київщині

Мощун — невелике село Бучанського району, яке до лютого 2022 року знали переважно місцеві жителі та дачники з Києва. Нині ця назва трапляється у зведеннях міжнародних ЗМІ поряд із Гостомелем, Ірпенем та Бородянкою. Село лежить за 30 кілометрів на захід від столиці, між Гостомелем і Макаровом, на підступах до траси Київ — Ковель. Таке сусідство перетворило Мощун на один із перших населених пунктів, які опинилися на лінії зіткнення в перші години повномасштабного вторгнення.

Для киян, які звикли їздити сюди на прогулянки до соснових лісів і купити полуницю з рук у бабусь на узбіччі, згадка про Мощун тепер пов’язана не з тихим травнем, а з вирваними дорогами, понівеченими хатами і потребою відбудовувати життя з нуля. Станом на середину 2026 року село повністю звільнене, але більшість будівель тут зведені заново або ще стоять у руїнах, очікуючи черги на відновлення.

Де розташований Мощун і чому він важливий

Мощун знаходиться у Бучанському районі Київської області, у межах Гостомельської селищної громади. Відстань до Києва по трасі — близько 40 кілометрів, до залізничної станції Бучі — приблизно 12 кілометрів. Село стоїть на невеликій річці Мощунка, у межиріччі Ірпеня та Здвижу. Ліси та поля навколо — типова ландшафтна структура Полісся, що переходить у лісостеп.

Таке розташування мало стратегічне значення одразу з кількох причин. По-перше, Мощун лежить на північному фланзі оборони Києва і фактично закриває підступи до траси Р-30, яка веде на Бучу й далі на Ірпінь. По-друге, через село проходила дорога місцевого значення, яка з’єднувала Гостомель з Макаровим — саме нею намагалися рухатися колони російської техніки у перші дні вторгнення. По-третє, поруч розташований однойменний лісовий масив, через який проходили піші та мотоциклетні розвідгрупи.

Для цивільного населення це означало просту річ: село опинилося на лінії прямого вогню і не мало реальних укриттів, окрім підвалів приватних будинків. Кількість мешканців до війни, за даними сільради, становила близько тисячі осіб разом із сезонними дачниками. Реальна кількість тих, хто залишився в лютому 2022 року, була значно меншою — частина людей виїхала ще 23–24 лютого, коли стало зрозуміло, що бойові дії дійдуть сюди.

Історія села до 2026 року

Перша письмова згадка про населений пункт у цій місцевості датується XVII століттям. Назва, найімовірніше, походить від прізвища Мощун, поширеного на той час серед місцевого козацького та селянського населення. Землі тут належали спочатку Київському воєводству Речі Посполитої, після 1686 року увійшли до складу Російської імперії.

Після проголошення незалежності України Мощун залишався маленьким сільським населеним пунктом без промислових підприємств. Основним джерелом доходу для місцевих були городництво, робота в Києві та сезонна торгівля. Характерною рисою села була велика кількість старих дерев’яних хат початку XX століття, які збереглися до наших днів у вигляді поодиноких зразків.

Події лютого — квітня 2026 року

Перші обстріли Мощуна зафіксовані вже 25 лютого 2022 року. Тоді село потрапило під удар на підступах до Гостомеля, де російські війська намагалися прорватися до аеропорту. Далі протягом березня лінія фронту кілька разів переміщалася через Мощун: село частково контролювалося ЗСУ, частково — російськими підрозділами.

За свідченнями місцевих мешканців, найважчими були перші два тижні квітня, коли село перетворилося на сіру зону. Снаряди падали і з боку ЗСУ, і з боку окупантів. У цей період у селі перебувало ще близько 200 цивільних, переважно літніх людей, які не змогли евакуюватися. Підвал місцевої школи, який використовувався як бомбосховище, витримав пряме влучання, але частина людей загинула просто на вулицях.

Повне звільнення Мощуна припало на початок квітня 2022 року, коли після відступу російських військ з Київщини село перейшло під контроль ЗСУ. Перші гуманітарні конвої прибули сюди 10 квітня, коли ще не було розмінування. За даними рятувальних служб, на території села і прилеглих лісів було знешкоджено понад 1,2 тисячі вибухонебезпечних предметів, переважно касетних боєприпасів і протипіхотних мін.

Масштаби руйнувань у цифрах

За оцінкою Київської обласної військової адміністрації, з 2,8 тисячі будівель у Мощуні близько 2 тисяч були пошкоджені або повністю зруйновані. Це найбільший відсоток знищеного житла серед населених пунктів Бучанського району. Найбільше постраждала вулиця Лісова, де стояли старі дерев’яні хати, та центральна частина села, де знаходилися школа, сільрада і магазин.

У XIX столітті село було типовим для Полісся: дерев’яна церква, вітряк, невеликий цегельний завод, який працював на місцевій глині. У 1903 році, за даними статті у Вікіпедії, у Мощуні налічувалося близько 140 дворів і працювала церковно-парафіяльна школа. У 1920–1930-х роках село пережило розкуркулення і колективізацію, частина родин була розкуркулена і вислана до Сибіру. Під час Другої світової війни Мощун, як і вся Київщина, був окупований німцями з вересня 1941 по листопад 1943 року. У 1970–1980-х роках село поступово занепало: молодь виїхала до Києва, частина хат стояла порожньою і використовувалася під дачі.

Характер пошкоджень типовий для зони бойових дій: прямі влучання артилерійських снарядів, наслідки пожеж після обстрілів, пошкодження дахів від касетних боєприпасів. Частина будівель згоріла вже після відступу російських військ, коли намагалися знищити сліди перебування. Окрема категорія руйнувань — протипіхотні міни «Пелюсток», які були розкидані по дворах і городах.

За даними Національної поліції, у Мощуні та сусідніх селах зафіксовано понад 80 випадків загибелі цивільних від обстрілів і мін. Реальні цифри можуть бути вищими: частину тіл ідентифікували лише за результатами ДНК-експертиз у 2023–2024 роках. У селі також виявлено два місця масового поховання цивільних, які загинули від обстрілів і відсутності медичної допомоги.

Хто відновлює Мощун

Перші відновлювальні роботи в Мощуні стартували у травні 2022 року силами волонтерів та місцевих жителів. Вже влітку 2022 року сюди приїхали бригади з Львівщини, Волині та Дніпропетровщини, які допомагали розбирати завали і ремонтувати дахи. Паралельно працювали сапери, без яких будь-яке будівництво було неможливим.

З 2023 року відновлення частково фінансується з державного фонду ліквідації наслідків збройної агресії, а також за рахунок коштів міжнародних донорів. За даними матеріалу «Дзеркала тижня», станом на 2024 рік у селі було відновлено близько 90 приватних будинків і почалася реконструкція школи та амбулаторії. У 2025 році Мощун включили до переліку населених пунктів, де працює програма компенсацій за знищене житло — громадяни можуть отримати сертифікат на нове будівництво або грошову компенсацію.

Важливу роль у відновленні відіграють міжнародні організації, зокрема представництво Місії ООН в Україні, яке фінансує будівництво соціального житла для родин, що втратили дім. Також у Мощуні працюють польські та литовські волонтерські організації, які допомагають із закупівлею будматеріалів і техніки. Загальний обсяг залучених коштів у 2024–2025 роках перевищив 600 мільйонів гривень, з яких близько 40% — міжнародна технічна допомога.

Повернення жителів і нові реалії

До кінця 2022 року в Мощун повернулися близько 150 осіб. Частина з них — старожили, які не уявляли життя без своєї землі. Інша частина — родини, які втратили житло в інших, більш постраждалих населених пунктах. У 2023 році село почало оживати: відкрився тимчасовий магазин, запрацювала амбулаторія, почала ходити маршрутка до Бучі.

Повернення відбувається повільно. Основна проблема — відсутність цілісного житла. Люди часто живуть у відновлених хатах, які не мають утеплення, або в тимчасових модульних будиночках, встановлених волонтерами. Станом на початок 2026 року у Мощуні постійно проживає близько 350–400 осіб, переважно пенсіонери та родини з дітьми, які отримали нове соціальне житло.

Соціальна інфраструктура відновлюється точками. Працює дитячий садок на 30 місць, відкрито медичний пункт, є мобільний зв’язок і перебоями — стаціонарний інтернет. Школа, яка зазнала найбільших руйнувань, на середину 2026 року реконструйована лише частково: діти молодших класів навчаються у першому відновленому крилі, старшокласники їздять до школи у Бучі.

Економіка і робочі місця у відновленому селі

До 2022 року основою економіки Мощуна була сезонна робота в Києві та дрібне сільське господарство. Тепер ситуація інша: частина жителів працює у відновлювальних бригадах, які фінансуються з державних та міжнародних програм. За даними сільради, у 2025 році на будівельних і ремонтних роботах у селі було зайнято близько 80 осіб.

Активно розвивається кооператив з вирощування полуниці та овочів, який створили місцеві жителі за підтримки міжнародного фонду. Кооператив об’єднує 25 родин, вирощена продукція реалізується через київські мережі та на ярмарках. У 2025 році кооператив отримав грант на закупівлю холодильного обладнання і невеликого вантажного автомобіля.

Певну роль відіграє агротуризм. Після відкриття меморіалу і впорядкування цвинтаря загиблих Мощун став частиною маршрутів, якими возять іноземних журналістів, дипломатів і волонтерів. Це створює попит на невеликі кафе та готелі, які поступово з’являються у сусідніх селах. Безпосередньо у Мощуні туристичних об’єктів поки нема, але місцева влада розглядає можливість створення музейного простору на місці зруйнованого будинку.

Меморіалізація та збереження пам’яті

У 2023 році в Мощуні встановлено тимчасовий меморіал — металеву стелу з іменами загиблих жителів села. У 2024 році розпочато будівництво постійного меморіального комплексу, який включатиме каплицю, стіну пам’яті та музейний павільйон. Проєкт фінансується коштом обласного бюджету та приватних благодійників.

Паралельно місцева громада спільно з архівами та Національним музеєм історії України у Другій світовій війні збирає свідчення очевидців. Станом на початок 2026 року записано понад 40 усних інтерв’ю з жителями Мощуна та сусідніх сіл. Ці матеріали стануть основою для шкільного уроку історії та експозиції майбутнього музею.

Існує ідея створення міжнародного центру документування воєнних злочинів на базі одного з відновлених будинків. Поки що ця ініціатива перебуває на стадії обговорення, але підтримується кількома європейськими правозахисними організаціями, які спеціалізуються на фіксації воєнних злочинів і подальших судових процесах.

Які головні проблеми залишаються

Перша і найгостріша проблема — повільні темпи відновлення багатоквартирного сектора. У Мощуні його фактично немає, але є двоповерхові будинки на 8–12 квартир, які зводяться для переселенців. Станом на середину 2026 року побудовано лише один такий будинок на 16 квартир, ще один — у стадії будівництва. Потреба оцінюється у 4–5 таких об’єктів.

Друга проблема — відсутність повноцінної медичної інфраструктури. Амбулаторія працює у тимчасовому приміщенні, не вистачає сімейних лікарів і педіатрів. Для отримання спеціалізованої допомоги жителі їздять до Бучі або Києва, що для літніх людей і родин з маленькими дітьми є суттєвим бар’єром.

Третя проблема — мінна небезпека. Навіть через чотири роки після деокупації частина прилеглих лісів і полів залишається замінованою. Сапери працюють постійно, але процес іде повільно через велику площу і складність рельєфу. Це обмежує сільськогосподарську діяльність і можливості для розширення кооперативу.

Четверта проблема — психологічна. Більшість жителів, особливо тих, хто пережив окупацію, мають ознаки посттравматичного стресу. У селі немає штатного психолога, послуги надаються мобільними бригадами, які приїздять раз на два тижні. Попит значно перевищує можливості.

Що далі: сценарії розвитку Мощуна

Є три базові сценарії подальшого розвитку подій. Перший — повне відновлення як звичайного сільського населеного пункту, з акцентом на аграрну кооперацію і поступове повернення населення до довоєнної чисельності. Цей сценарій можливий за умови стабільного фінансування та відсутності нових руйнувань. За цим сценарієм Мощун зможе повністю відновитися до 2030–2032 року.

Другий сценарій — перетворення на меморіально-туристичний об’єкт. У цьому випадку село зберігає частину руїн як нагадування, навколо них будується музейний комплекс і маршрути для відвідувачів. Сільське господарство відходить на другий план, основою економіки стає освітній і документальний туризм. Цей сценарій активно просувається частиною місцевої влади, але вимагає значних інвестицій.

Третій сценарій — депопуляція. Якщо темпи відновлення залишаться такими ж повільними, а молодь продовжить виїжджати до Києва і за кордон, Мощун через 10–15 років може перетворитися на село з 100–150 переважно літніми жителями. Такий сценарій уже реалізується у частині сіл Чернігівщини, які постраждали у 2022 році. Щоб його уникнути, потрібне поєднання державних програм, міжнародної допомоги і активності самої громади.

Часті запитання (FAQ)

Де знаходиться Мощун?

Мощун — село у Бучанському районі Київської області, у межах Гостомельської селищної громади. Село лежить за 30–40 кілометрів на захід від Києва, на тракті між Гостомелем і Макаровим, на річці Мощунці.

Коли Мощун був звільнений від окупантів?

Село повністю перейшло під контроль Збройних Сил України на початку квітня 2022 року, у межах загального відступу російських військ з Київщини. Перші гуманітарні конвої прибули сюди 10 квітня 2022 року.

Скільки будинків зруйновано у Мощуні?

За оцінкою Київської обласної військової адміністрації, з близько 2,8 тисячі будівель у селі приблизно 2 тисячі були пошкоджені або повністю зруйновані. Повністю відновлено на середину 2026 року близько 90 приватних будинків.

Чи є загиблі серед цивільних у Мощуні?

Так. За даними Національної поліції, у Мощуні та сусідніх селах зафіксовано понад 80 випадків загибелі цивільних від обстрілів та мін. Частину загиблих ідентифікували лише у 2023–2024 роках за результатами ДНК-експертиз.

Чи можна відвідати Мощун?

Так, село відкрите для відвідування. В’їзд вільний, але частина прилеглих лісів і полів залишається замінованою, тому виходити за межі населеного пункту без супроводу саперів небезпечно. Меморіал і тимчасовий музей працюють для всіх охочих.

Хто фінансує відновлення Мощуна?

Відновлення фінансується з державного фонду ліквідації наслідків збройної агресії, обласного бюджету Київщини, міжнародних донорів та приватних благодійників. Загальний обсяг залучених коштів у 2024–2025 роках перевищив 600 мільйонів гривень.

Чи є в Мощуні пам’ятник загиблим?

У 2023 році встановлено тимчасову стелу з іменами загиблих. У 2024 році розпочато будівництво постійного меморіального комплексу, який включатиме каплицю, стіну пам’яті та музейний павільйон.

Які головні проблеми села сьогодні?

Основні проблеми — повільне відновлення багатоквартирного житла, нестача медичних спеціалістів, мінна небезпека у прилеглих лісах і полях, а також потреба у психологічній допомозі населенню. Деякі з цих проблем є типовими для всієї деокупованої Київщини.

Скільки людей живе у Мощуні зараз?

Станом на середину 2026 року у селі постійно проживає приблизно 350–400 осіб, переважно пенсіонери та родини з дітьми, які отримали нове соціальне житло. До війни населення разом із сезонними дачниками становило близько тисячі осіб.

Мощун залишається одним із символів того, що відбувається на деокупованій Київщині. Село повільно оживає, але для повного відновлення потрібно ще кілька років стабільного фінансування, активної участі міжнародних партнерів і самих жителів. Якщо ви хочете допомогти, перевіреними каналами є волонтерські організації, які працюють у Бучанському районі, та державна програма компенсацій за знищене житло через портал «Дія».